УЯ́РМЛЮВАТИ, юю, юєш і УЯРМЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., УЯРМИ́ТИ, млю́, миш; мн. уярмля́ть; док., перех. Позбавляти свободи, незалежності; цілком підкоряти своїй владі; поневолювати. Були часи, коли Новому Риму — Візантії щастило захоплювати в Європі, Азії, Єгипті великі простори землі, поневолювати цілі народи, забирати їх багатства, уярмлювати людей (Скл., Святослав, 1959, 144); Ви хочете нас уярмить? Дарма! Дарма вас ваблять наших надр принади! (Бажан, Роки, 1957, 106).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 547.