УЧТИ́ВО, рідко. Присл. до учти́вий. — Я вас слухаю, шановна, — Зав підвівсь учтиво (С. Ол., Вибр., 1959, 288).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 538.