У́ЧТА¹, и, ж. Урочистий обід, сніданок або вечеря, що влаштовується на честь кого-небудь або на відзначення якоїсь події; взагалі багатолюдний банкет. По учті рушили [стрільці] на лови в тухольські ліси (Фр., VI, 1951, 8); Обід мав бути далеко пізніше і дуже парадний, а потім забави, танці та урочиста вечеря. Юзині родичі не жалували коштів на учту, на ушанування 16-літніх роковин дочки-одиначки (Л. Укр., III, 1952, 666); Щастя наше — дружні учти, Товариське частування… (Крим., Вибр., 1965, 123); Розповідаючи.. на пароплаві про пишну учту, Микола Іванович довго перелічував запрошених (Ільч., Звич. хлопець, 1947, 83); Прочан кликано на учти княжі, місця їм відводилися коло Ярослава, подавано багато грибних потрав (Загреб., Диво, 1968, 375).

У́ЧТА², и, ж., рідко. Пошана. Учта, яку виявили Хмельницького споборники, зворушила запорожців (Панч, III, 1956, 295).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 538.