УЧНІ́ВСЬКИЙ, а, е.

1. Прикм. до уче́нь 1. Разом з старшими на збирання багатого врожаю вийшла й учнівська молодь (Рад. Укр., 28.VІ 1959, 3); Основною формою виробничого навчання в школах сільськогосподарського профілю є учнівська виробнича бригада (Ком. Укр., 11, 1962, 29); Що там таке? Сміються всі: «Знов над верстатом Зоз дрімає...» Шумить учнівськая сім’я… «От соня», думаю і я (Сос., II, 1958, 372); // Признач. для учня, учнів; належний учневі, учням. Я звернув увагу на те, що поруч із древком прапора висіла на стіні проста учнівська полотняна сумка, так широко вживана по наших сільських школах (Ю. Янов., II, 1954, 8); Тільки були зібрались обидві [вчительки] за учнівські зошити, як за вікном просигналив мотоцикл, почулися знайомі кроки на веранді… (Гончар, Бригантина, 1973, 140); З-за рогу показався Кость Мовчан, а за ним сержант з клунком учнівських чобіт для ремонтування (Багмут, Щасл. день.., 1951, 34).

2. Прикм. до учні́вство 1. Учнівський період; Учнівські роки; // перен. Який не відзначається самостійністю, наслідувальний. [Люба:] Я не схотіла, щоб ти бачив мої учнівські вправи (Мик., І, 1957, 473); Збірка «На білих островах» [М. Рильського] має учнівський характер, і лише в любовно змальованих картинах рідної природи,.. видно неабияке обдарування молодого автора (Іст. укр. літ., II, 1956, 380).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 538.