УЧЕНИ́ЦЯ, і, ж. Жін. до у́чень. Учення мов добре йде, деякі учениці, що поступили разом зо мною, одстали од мене (Л. Укр., V, 1956, 134); Настя й Василь рядом, — коло їх гурт учнів і учениць (Вас., III, 1960, 311); Похмурий Стьопа Шемшура міг пишатися своєю колишньою ученицею (Донч., VI, 1957, 160).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 533.