УХНЮ́ПИТИСЯ, плюся, пишся; мн. ухню́пляться; док., діал. Похнюпитися. Він ухнюпився, замовк, як води в рот набрав, та й мовчки приплентався домів [додому] (Март., Тв., 1954, 36).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 528.