УХИБНУ́ТИ (ВХИБНУ́ТИ), ну́, не́ш, док., перех., заст. Зазнати. Той кум таки чимало спав їй [жінці] на душу, вхибнув-таки жменьку куминої ласки (Україна.., І, 1960, 250); Підбитії чи підстрелені козаки лежали чи сиділи, а ті козаченьки, що всякого лиха вхибнули, порались коло чайок своїх чи коло порубаного оружжя (Вовчок, І, 1955, 337).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 527.