УТІ́ШНИЦЯ (ВТІ́ШНИЦЯ), і, ж. Жін. до уті́шник. Мені виспівує вона, Моя пташиночка ясна, Моя утішниця в журбі (Граб., І, 1959, 406); Прісцілла — це втішниця; вона має добре серце (Рад. літ-во, 18 1955, 213).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 514.