УТЮ́Г, а́, ч.

1. Те саме, що пра́ска. Електричний утюг не виключався ні на мить; він розжарився так, що, здавалося, шипів навіть від погляду (Собко, Стадіон, 1954, 240).

2. спец. Пристрій для вирівнювання, згладжування грунтових доріг, полів і т. ін. Для згладжування поверхні поливного поля застосовують також металеві і дерев’яні утюги — кінні і тракторні (Механ. і електриф.., 1953, 310); Вирівнюють поверхню [зрошуваної площі] тракторними утюгами, грейдерами (Овоч., 1956, 126).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 524.