УТОПІ́ЧНИЙ, а, е. 1. Який грунтується на утопії (у 1 знач.); ненауковий. Старе російське революційне народництво стояло на утопічній, напіванархічній точці зору (Ленін, 9, 1970, 171); Домарксівський гуманізм мав ту корінну хибу, що він був утопічний, лишався добрим побажанням (Наука.., 7, 1969, 2).
&́9651; Утопі́чний соціалі́зм (комуні́зм)
— донауковий етап у становленні вчення про суспільний лад, який грунтується на соціальній рівності, відсутності експлуатації і спільній праці всіх громадян. .. первісний соціалізм був утопічним соціалізмом. Він критикував капіталістичне суспільство, осуджував, проклинав його, мріяв про знищення його, фантазував про кращий лад, переконував багатих у неморальності експлуатації (Ленін, 23, 1972, 45); Утопі́чний соціалі́ст див. соціалі́ст.2. Те, що є утопією (у 2 знач.); нездійсненний, нереальний. Справді, єдиній дочці такого батька.. даремно було б доводити, що її «принципи» утопічні і не годяться в наші обставини (Л. Укр., III, 1952, 686); — Познайомлю тебе з таким же навіженим мрійником, як і ти. Домовтеся і потім уже покажете мені свій фантастичний план. Фантастичний? Ні, утопічний… (Чаб., Тече вода.., 1961, 50).
3. Те, що є утопією (у 3 знач.). Мрія про ідеальний суспільний лад, про щасливе життя людей виливалась в утопічній художній літературі (Рад. літ-во, 4, 1964, 68).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 516.