Про УКРЛІТ.ORG

усукувати

УСУ́КУВАТИ (ВСУ́КУВАТИ), ую, уєш, недок., УСУЧИ́ТИ (ВСУЧИ́ТИ), усучу́, усу́чиш, док., перех., розм. Давати кому-небудь щось проти його бажання або неякісне, непідхоже. — Чого це ви, Онопрію Сидоровичу, балду йому [Сергієві] усучили? Тут же єсть струмент (Коцюба, Перед грозою, 1958, 47).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 504.

вгору