УСТИДЛИ́ВИЙ (ВСТИДЛИ́ВИЙ), а, е, розм. Те саме, що сором’язли́вий. Хоть одіж на чім не багата, То їй.. зробилося так, Мов великий їй скарб може дати Той убогий, встидливий хлопак (Фр., XIII, 1954, 118).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 500.