УСПОКО́ЄНИЙ (ВСПОКО́ЄНИЙ), а, е, заст. Дієпр. пас. мин. ч. до успоко́їти. Успокоєний тим, Недоварений казав запрягти віз і.. поїхав до її сестри (Фр., II, 1950, 216).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 494.