УСКЛА́ДНЕНИЙ, а, е.

1. Дієпр. пас. мин. ч. до ускладни́ти. Образ у П. Тичини прозорий, ясний, ні в якому разі — не спрощений чи невмисне ускладнений (Рад. літ-во, 7, 1967, 40); // у знач. прикм. Складніший, ніж звичайно, ніж інший. Ускладнені пологи.

∆ Ускла́днене ре́чення, лінгв. — речення, до складу якого входять відокремлені і приєднувальні конструкції, порівняльні звороти, модально-вставні утворення. Обмеження дії, вираженої формою умовного способу, може передаватися простим ускладненим реченням (Курс сучасної укр. літ. мови, І, 1951, 328).

2. До якого додалося ускладнення (у 2 знач.). — Грип я перележу й дома. — У вас грип дуже ускладнений… І там [у лікарні] ми взагалі вас підлікуємо. Вам потрібне клінічне лікування (Мушк., Серце.., 1962, 183).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 488.