УРІЧЛИ́ВИЙ (ВРІЧЛИ́ВИЙ), а, е, заст.

1. Здатний зурочити. Урічливі очі.

2. Якого можна зурочити. Я не врічлива (Сл. Гр.).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 479.