УРІ́ЗОК, зка, ч., рідко. Частина, шматок чого-небудь відрізаного; відрізок. І вдвох з Марисею Юзя почала обходити дівчат, наділяючи кожну урізком стрічки (Л. Укр., III, 1952, 676); Робітники посідали на каменях та урізках з дилиння і балакали (Фр., V, 1951, 384).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 478.