УРЯДУВА́ННЯ, я, с.

1. рідко, заст. Дія за знач. урядува́ти 1, 2. Коли [суддя] побачив, що не зможе через адвокатів нагнати сторони [Семена і Юрка] додому, рад-не-рад узявся до урядування (Март., Тв., 1954, 109); П’ятого квітня вранці — о дев’ятій, тобто в годину, коли починається урядування в міській управі — до особняка думи.. підкотило два вантажних автомобілі (Смолич, V, 1959, 777).

2. діал. Орган правління. За конституцією панської держави польської, готувалися до.. виборів до місцевих урядувань (Чорн., Визвол. земля, 1950, 19).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 484.