УРЯ́ДЖЕННЯ (ВРЯ́ДЖЕННЯ), я, с., діал.

1. Дія за знач. уряди́ти, уряджа́ти 1, 2 і уряди́тися, уряджа́тися 1. Коли він лишиться у Львові, то сподіваюсь, що Ви не відмовите помогти йому своєю порадою при урядженні (Л. Укр., V, 1956, 378).

2. Речі, меблі. У мене урядження старосвітське, бо ще від родичів (Коб., III, 1956, 8); Покірно підписав [Софрон] зобов’язання, що він відповідає за цілість будинку і всього хатнього урядження (Рибак, Час.., 1960, 85).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 484.