УРИ́ВКОВИЙ, а, е. Те саме, що ури́вчастий. Якогось заокругленого знання, ясного світогляду у Лімбаха не було; те, що він знав, було одностороннє, припадкове [випадкове] та уривкове (Фр., IV, 1950, 247).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 476.