УРЕПІ́ЖИТИ (ВРЕПІ́ЖИТИ), жу, жиш, док., перех., діал. З силою ударити, хльоснути. Як я врепіжив його батогом, то він аж скрутився (Сл. Гр.).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 475.