УРА́ЯТИ (ВРА́ЯТИ), а́ю, а́єш, док., перех. і неперех. Те саме, що ура́дити. Івась занедужав. Як божевільна ходе [ходить] Уляна, не знає, що їй робити, що їй почати. Усіх бабок понакликала, і ніхто нічого не врає (Мирний, І, 1954, 301).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 474.