УРАЖА́ТИ1 (ВРАЖА́ТИ), а́ю, а́єш, недок., УРА́ЗИ́ТИ (ВРА́ЗИ́ТИ), а́жу́, а́зи́ш, док., перех.
1. Ранити або убивати. Раптом за меч тут схопивсь, тремтячи, перед привидом грізним. Вийняте лезо Еней на ці зустрічні тіні наставив.. Кинувся б він і даремно мечем уражав би примари (Зеров, Вибр., 1966, 246); Твердохліб сокирою вражав коней, бив рицарів по ногах (Хижняк, Д. Галицький, 1958, 444); Мисливець справді стріляв у дикого кабана, але куля рикошетувала і, змінивши траєкторію польоту, уразила іншого мисливця (Наука.., 3, 1971, 50); Дехто припускав, що тітку Пріську тем уразило громом (Юхвід, Оля, 1959, 57); // Влучивши, пошкоджувати що-небудь. Незабаром по радіо надійшло повідомлення: ракета уразила ціль (Рад. Укр., 30.VIІ 1967, 2); * Образно. В роки Великої Вітчизняної війни художнє слово українських радянських письменників і поетів як гострий багнет уражало ворога (Ком. Укр., 12, 1969, 27); // Торкатися рани, ушкодженого місця, завдаючи болю, нового пошкодження. Нога отерпла, вогнем знялася. Стережись — не стережись, а здається, що всі грудочки, всі скибки борозен, всі стеблини спрямовані, щоб уразити йому рану (Ле, Мої листи, 1945, 154); Артем обережно, щоб не вразити [поранену] руку, пройшов у саму середину натовпу (Головко, А. Гармаш, 1971, 271).
2. Порушувати життєдіяльність, нормальний стан організму, його частин, органів і т. ін. (про хвороби). Атеросклероз пов’язують із старістю, бо ця хвороба найчастіше вражає людей похилого віку (Знання.., 5, 1965, 6); Інфекційна жовтяниця являє собою гостре заразне захворювання, що уражає весь організм, особливо печінку (Наука.., 1, 1959, 36); // Пошкоджувати сільськогосподарські культури та інші рослини, викликаючи у них хворобливі зміни, паразитуючи на них (про хвороби, шкідники). Хлібні злаки пошкоджуються різними видами іржі: стеблова — уражає пшеницю, жито, ячмінь та овес, жовта — пшеницю, ячмінь і жито (Колг. енц., І, 1956, 527); Філоксера — страшний шкідник виноградників, що уражає коріння лози (Наука.., 2, 1957, 22).
УРАЖА́ТИ2 див. вража́ти1.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 472 - 473.