УРА́ДЖЕНИЙ (ВРА́ДЖЕНИЙ), а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до ура́дити; // ура́джено, безос. присудк. сл. [Яким:] Ураджено послати попереду в степ дванадцять тисяч війська (Гр., II, 1963, 538); Було враджено між мною й обома матерями, що просто з церкви я заберу свою жінку в свою хату (Коб., III, 1956, 290).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 472.