УПРЯЖНИ́Й, а́, е́.

1. Прикм. до у́пряж. Первісними знаряддями упряжного зв’язку є лямка, посторонки, дишло, голоблі (Нар. тв. та етн., 4, 1976, 70).

2. Який ходить в упряжці, не верховий (про коня); запряжний. За своїм характером робота упряжного коня різноманітна (Конярство, 1957, 163).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 471.