УПОЛЮВА́ТИ (ВПОЛЮВА́ТИ), ю́ю, ю́єш, док., перех. Добути на полюванні (тварину). — А ми з Мундзьом, бач, якого звіра уполювали! — І показав [Тоньо] кленя (Фр., III, 1950, 353); Одного разу, теж на облаві в Жорнівському лісі, недалеко від Боярки, вполював я.. хорошого зайчугу [зайця] (Рильський, Веч. розмови, 1964, 210); Нарешті вчора Іван оленя вполював (Гжицький, Опришки, 1962, 212).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 465.