УНІФО́РМА, и, ж.

1. Формений одяг. При обіді родина рішила, що годі вже дозрілому чоловікові ходити в гімназійній [гімназичній] уніформі; тому по полудні, коли батько спав, мати пішла з Ромком купити йому одежу (Мак., Вибр., 1954, 260); Її старший брат Гриць, в уніформі пілота, дивився з другої картки (Панч, Іду, 1946, 23); Страшенно важко сидіти в сукняному віцмундирі з тісним крохмальним комірцем, але день буденний, час службовий, а при виконанні службових обов’язків належить бути одягненим за встановленою уніформою (Тулуб, В степу.., 1964, 25).

2. збірн. У цирку — одягнений у спеціальні костюми персонал, який обслуговує арену під час вистави.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 451.