УМО́ЧЕНИЙ¹ (ВМО́ЧЕНИЙ), а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до умочи́ти¹. * У порівн. Червоні, як у кров умочені, черешні полум’ям горіли на сонці (Коцюб., І, 1955, 57).

УМО́ЧЕНИЙ² див. вмо́чений¹.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 447.