УМОТИВО́ВАНІСТЬ (ВМОТИВО́ВАНІСТЬ), ності, ж. Абстр. ім. до умотиво́ваний. Борючись за високу ідейність та художність, Леся Українка насамперед відстоювала психологічну достовірність і вмотивованість образу, логіку почуття й думки (Рад. літ-во, 2, 1965, 21).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 446.