УМОРИ́ТИСЯ (ВМОРИ́ТИСЯ), орю́ся, о́ришся, док., розм. Дуже стомитися, змучитися. Уже попадя так уморилась, що аж ногами плута, а ще таки тіка (Україна.., І, 1960, 154); [Xрапко (кладучи перо):] Х-ху! уморився!.. Ні, не далось мені це письменство, та й годі! Що я тут написав, а от аж пальців не розведу, — натрудив руку (Мирний, V, 1955, 121); Ну, вморивсь я в очеретах, Так поїду у гаї І на чистому закину Сіті прядені мої (Щог., Поезії, 1958, 143).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 446.