УМОГЛЯ́ДНИЙ, а, е. Який грунтується на спогляданні, абстрактному уявленні про дійсність. Філософська картина природи може створюватися тільки на основі даних природничих наук, а не шляхом умоглядних спекуляцій, як це мало місце в натурфілософії (Ком. Укр., 3, 1967, 76); Справжня ідейність художника полягає не в умоглядному утвердженні певного комплексу ідей, а в самостійному відкритті глибинної суті життєвих явищ, що по-новому розкриває й збагачує відомі йому істини (Літ. Укр., 2.VІ 1967, 3).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 445.