УМНОЖА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., УМНО́ЖИТИ, жу, жиш, док., перех. Збільшувати кількість кого-, чого-небудь. [Купець:] Селям-алейкум, славний воєводо!.. Нехай аллах твої умножить літа У всякому привіллі і добрі (Коч., П’єси, 1951, 161); — Якщо Очеретянка дасть воду, — сказав Осадчий, — розведемо рибу, качок, гусей.. — Не якихось там сотню птиць, а тисячі. Для першого року кілька тисяч, а там умножите цифру удвічі, утричі (Чаб., Тече вода.., 1961, 126); // Збільшувати силу, ступінь вияву чого-небудь; нарощувати, розширювати, посилювати. Колгосп умножив наші сили: З шкапини на кривих ногах — На трактора ми пересіли! (Нех., Дивлюсь.., 1949, 25).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 441.