Про УКРЛІТ.ORG

умиротворений

УМИРОТВО́РЕНИЙ, а, е.

1. Дієпр. пас. мин. ч. до умиротвори́ти. Умиротворена своїм оновленням природа теплим вітром виколисувала на земних грудях плоди весняного зачаття (М. Ю. Тарн., Незр. горизонт, 1962, 209).

2. у знач. прикм. Який умиротворився. Гурій Степанович Комаренко зайшов у добре знайому їдальню якийсь особливо просвітлений, спокійний, умиротворений (Собко, Срібний корабель, 1961, 200); // Сповнений умиротворіння. На обличчях матері й дочки відбивався душевний спокій і тиха умиротворена радість (Добр., Очак. розмир, 1965, 295).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 439.

вгору