УМИ́ЛЕНИЙ (ВМИ́ЛЕНИЙ), а, е.

1. Дієпр. пас. мин. ч. до уми́лити.

2. у знач. прикм. Який дужо спітнів, покрився ніби мильною піною (про коня). До гетьмана на вмиленому коні підскочив джура (Ле, Наливайко, 1957, 92).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 438.