УМЕНША́ТИ (ВМЕНША́ТИ), а́ю, а́єш і УМЕ́НШУВАТИ (ВМЕ́НШУВАТИ), ую, уєш, недок., УМЕ́НШИТИ (ВМЕ́НШИТИ), шу, шиш, док., перех., розм. Те саме, що зме́ншувати. — Влітку.. я часом за день нажебраю два або й три карбованці. Взимку буває в кишені та торбі багато менше. Але загалом маю, не вменшай, боже, добрі заробітки (Н.-Лев., IV, 1956, 308); // Укорочувати. Не співайте, півниченьки, Не вменшайте ночі, Бо ще ж мої не виспались Каренькії очі! (Укр.. лір. пісні, 1958, 331).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 436.