УМАЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш і УМА́ЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., УМА́ЛИ́ТИ, а́лю́, а́ли́ш, док., перех., рідко. Зменшувати. Умалити вину; // Укорочувати (вік, життя). От тобі наука, не ходи надвір без дрюка, — свиня звалить і віку умалить (Номис, 1864, № 7094).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 436.