УЛЕ́СЛИВІСТЬ (ВЛЕ́СЛИВІСТЬ), вості, ж. Властивість за знач. уле́сливий 1. — Зовнішня улесливість не завжди свідчить про доброту людини (Гур., Друзі.., 1959, 88); Хай що завгодно криється за влесливістю дружини головного інженера, а для Лари найголовніше зараз — не показати свого занепокоєння (Шовк., Інженери, 1956, 437).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 429.