УКІ́НЧЕННЯ, я, с., діал. Дія за знач. укі́нчити. Але цілої поеми Тоньо аж до укінчення гімназії не міг якось дістати в руки (Фр., III, 1950, 361).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 415.