УКУ́ШЕНИЙ (ВКУ́ШЕНИЙ), а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до укуси́ти 1. * У порівн. Пан аж кинувся, мов укушений гадюкою (Фр., VIII, 1952, 32); Як укушений звір, рвонувся Косінський (Ле, Наливайко, 1957, 88).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 427.