УКЛА́Д, у, ч.

1. Порядок, який був установлений або склався (у житті, побуті, родині, установі і т. ін.). Молоді Радюкові товариші з надзвичайною сміливістю перетрушували ввесь уклад життя (Н.-Лев., І, 1956, 448); Уклад життя в семінарії був загалом досить ідилічний (Вас., Незібр. тв., 1941, 165); Для кожної суспільної формації властивий свій особливий побутовий уклад (Нар. тв. та етн., 2, 1967, 19); В умовах соціалізму наука змінює не тільки характер праці людини, але й весь матеріальний і духовний уклад її життя (Ком. Укр., 9, 1967, 15).

2. Тип, форма господарства певної суспільно-економічної формації. В економіці країни [СРСР в 1920 р.] тісно перепліталось п’ять суспільно-економічних укладів: 1) натуральне господарство; 2) дрібнотоварне виробництво; 3) приватногосподарський капіталізм; 4) державний капіталізм; 5) соціалістичний уклад (Іст. УРСР, II, 1957, 217); В результаті колективізації одноосібних селянських господарств і широкого розвитку радгоспів дрібнотоварний та капіталістичний уклади на селі поступилися місцем соціалістичному (Хлібороб Укр., 4, 1970, 3).

3. заст. Умова, угода, договір. — Я сватав Лесю за свого Петра, не знаючи про ваш уклад. А тепер лучче [краще] я свого сина оддам у ченці, ніж би став тобі з їм [ним] на дорозі! (П. Куліш, Вибр., 1969, 86); Прийшла [Ірися], Юноні розказала, Енея як Латинь приймала, Який між ними єсть уклад (Котл., І, 1952, 175).

4. діал. Зовнішній вигляд; зовнішність. В його укладі, голосі та рухах пробивалася поперед усього якась жіноча м’якість та лагідність (Фр., I, 1955, 192).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 416.