УКИПА́ТИ (ВКИПА́ТИ), а́є, недок., УКИПІ́ТИ (ВКИПІ́ТИ), пи́ть, док.

1. Доходити до готовності під час кипіння, варіння. Як почав борщ укипати, то.. як вона не кріпилася, а не видержала… — Пилинку! Синочку мій! Що ми будемо завтра їсти! (Мирний, IV, 1955, 288); Поки в казанку пшоно вкипало, хлопець нашвидку в дорогу лагодився (Мисик, Верховіття, 1963, 87); Чумаки.. запалюють огонь, заварюють кашу, а поки вона вкипить, сідають перед огнем, запаливши цигарки (Сам., II, 1958, 361).

2. перен., розм. Раптово робитися непорушним. Той аж у землю вкипів — так вразили слова Мірошниченка (Стельмах, Кров людська.., І, 1957, 221).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 415.