УКВІ́ТЧУВАТИ (ВКВІ́ТЧУВАТИ), ую, уєш, недок., УКВІТЧА́ТИ (ВКВІТЧА́ТИ), а́ю, а́єш, док., перех.

1. Убирати, прикрашати квітками, зіллям, зеленню. А пани все по покоях ходять. Молода у кожний куток зазирає, що й як. Забачила зіллячко за образами: — Що це таке? — Се баба божничок уквітчала (Вовчок, І, 1955, 121); І кожну картку уквітчала Фрося Із чорнобривців сплетеним вінком (Бажан, Роки, 1957, 356); Стіни [у класі] прикрасили відібраними Орисею картинами, уквітчали їх ялинковим віттям (Юхвід, Оля, 1959, 232); * Образно. Встала й весна, чорну землю Сонну розбудила, Уквічала [уквітчала] її рястом, Барвінком укрила (Шевч., І, 1963, 131); // Взагалі прикрашати чим-небудь. Коня залізного вквітчали ми у червонії стрічки… (Сос., II, 1958, 339); [Палагда:] І все село наше чекало [Радянську Армію]. Червоною китайкою хати люди уквітчали (Мокр., Острів.., 1961, 84): * Образно. Вона [жінка] уквітчала своє обличчя солоденькою усмішкою (Досв., Вибр., 1959, 206).

2. Бути прикрасою чому-небудь (про рослини). Повз гірлянди зелені, що уквітчували вхід, проходили купками й поодинці в довгих свитках, кожушках, куртках делегати [з’їзду] (Досв., Вибр., 1959, 377); Життя — живим побідний сурмить збір, Могили мертвих вквітчує барвінок (Нех., Під.. зорею, 1950, 130); Кипарис уквітчала гірляндами Чайная рожа (Крим., Вибр., 1965, 59); Тече, мов голуба ріка, Що лілії вквітчали, Шевченка слово і Франка До Коласа й Купали (Рильський, III, 1961, 234).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 415.