УЗЯ́ТИЙ (ВЗЯ́ТИЙ), а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до узя́ти 1-10, 16-18. У кожного з них чи обріз у руках, чи наган, чи невідомо де взятий пістолет (Шиян, Баланда, 1957, 12); Місто було взяте без бою (Панч, Іду, 1946, 74); Матня та Пацюк узяті в двір ще малими підлітками (Мирний, І, 1949, 261); Вона [Явдоха] узята була у Липці аж із самісінького Харкова (Кв.-Осн., II, 1956, 11); Взятий партією курс на створення найпередовішого в світі суспільного виробництва.. забезпечує найповніше використання переваг соціалізму (Літ. Укр., 10.XI 1970, 1); // узя́то, безос. присудк. сл. Катеринка як довідалася на другий день, що Дмитрика взято, — мов скам’яніла, мов заніміла (Хотк., II, 1966, 90); За кілька хвилин «бій» скінчено. Висоту взято (Багмут, Служу Рад. Союзу, 1950, 80); О, сей ранок буде мій! Від життя так мало взято, А я хочу ще багато У дорозі життєвій! (Вороний, Вибр., 1959, 142).

Ра́зом узя́ті (узя́те) — уживається при виділенні, називанні в розповіді кого-, чого-небудь як єдиного цілого. — Бунтують наші мужики [проти поміщиків]. На Кавказі — війна з горцями. Усе це, разом узяте, так налякало наш уряд, що він ще дужче затягнув зашморг на шиї нещасної Росії (Тулуб, В степу.., 1964, 413); Буде кохатися [Тадей] в природі і чути себе набагато щасливішим за всіх разом узятих Стадницьких (Стельмах, І, 1962, 36).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 412.