УЗУРПУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок. і док., перех. Незаконно захоплювати владу в країні або привласнювати чужі права на що-небудь, чиїсь досягнення і т. ін. Досягнутий прогрес у розвитку продуктивних сил, в усуспільненні праці сучасна капіталістична держава узурпує в інтересах монополії (Програма КПРС, 1961, 25); Вони [торговці] захопили вгіддя навколо міста, прибрали до рук усі його промисли, поклали до своїх кишень його трудові заощадження — узурпували владу над грунтами, водами і, здавалось, над самими стихіями (Смолич, V, 1959, 8).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 409.