УЗНАКИ́ (ВЗНАКИ́), присл.

1. Відчутно (перев. з негативним відтінком).

Дава́тися (да́тися) взнаки́ кому: а) ставати для когось дуже відчутним, будучи важким, неприємним. Шляхтова лежить од Щавниці всього-на-всього за три верстви, але ті три верстви далися нам добре взнаки (Н.-Лев., II, 1956, 400); Микола згадував окремі епізоди, які, мабуть, дались найбільш йому взнаки (Панч, В дорозі, 1959, 198); б) (тільки док.) показати себе; запам’ятатися, зробивши щось неприємне. Коли так, вона знайде суд на них, вона ще дасться їм узнаки (Коцюб., І, 1955, 56); Українські буржуазні націоналісти добре далися взнаки трудящим Західної України (Мельн., Поріддя.., 1959, 3).

2. у знач. присудк. сл. Бути знайомим. З ненавистю розглядав [Когут] почерк. Ой, взнаки йому ця рука! (Цюпа, Назустріч.., 1958, 426).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 408.