УЗДЕ́ЧКА, и, ж., рідко. Те саме, що вузде́чка. Та ж уздечка, що на коня, що на кобилу (Номис, 1864, № 7996); Яків торкнув уздечкою, і кінь поніс його в село (Стельмах, І, 1962, 481).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 406.