УЗВА́РЕЦЬ, рцю, ч. Пестл. до узва́р. — І зварю я тобі узварцю? От горщик наварила, двічі напоїла (Барв., Опов.., 1902, 98).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 405.