УЗБО́ЧИНА, и, ж. Те саме, що узбі́ччя. Пролунали перші постріли, коні шарахнулись на узбочину (Кочура, Зол. грамота, 1960, 375); Не по інших законах той вихор летить і руйнує, Як і спокійний струмок, що, набравшись води дощової, Буйно з узбочин гірських течією могутньою рине (Зеров, Вибр., 1966, 131).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 404.