УЖАХНУ́ТИ (ВЖАХНУ́ТИ), ну́, не́ш, док., перех. Викликати в когось почуття переляку, жаху; дуже злякати кого-небудь. Спинилася [Орися] й одеревеніла від жаху; але не вид смерті її вжахнув, а свідомість своєї хвилевої легкодушності (Стар., Облога.., 1961, 65); Розпухле, почорніле від синяків лице старого Мартинчука вжахнуло Бронка (Вільде, Сестри.., 1958, 272).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 400.