Про УКРЛІТ.ORG

ужалений

УЖА́ЛЕНИЙ (ВЖА́ЛЕНИЙ), а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до ужа́лити. Гетьман підскочив до ліжка, впав на нього і, як ужалений стонадцятьма гадюками звір, відкинувся назад (Ле, Наливайко, 1957, 240); * Образно. Глянув додолу й відскочив, ужалений страхом, — Під ногами у нього лежала гадюча голівка (Л. Укр., І, 1951, 424); Стрепенулась [стара], вжалена смертним болем у саме серце (Цюпа, Назустріч.., 1958, 47).

◊ Мов (як, на́че і т. ін.) ужа́лений — дуже швидко, різко, рвучко. Ольга переступила поріг, підняла над головою свічку. Але в ту ж мить, мов ужалена, відскочила назад (Мик., II, 1957, 298); Марія, як ужалена, ляскотно заверещала й вискочила з хати (Панч, В дорозі, 1959, 44); Степан Васильович прокидається і, мов ужалений, зіскакує з ліжка: хтось міцно тарабанить у двері (Стельмах, І, 1962, 438).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 399.

вгору