УДА́ЧНИК, а, ч., розм. Людина, яку супроводжує удача, якій усе вдається.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 392.